Цьогоріч студенти академії вшанували пам’ять про Чорнобильську катастрофу в незвичному, але надзвичайно зворушливому форматі. Члени студентського самоврядування інституту заочного та дистанційного навчання спільно зі студентами навчально-наукового інституту права та психології організували особливу «зустріч пам’яті» з Анатолієм Симчуком – учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

У теплій, камерній атмосфері розмови за горнятком чаю Анатолій Степанович поділився щирими й болючими спогадами про ті страшні весняні дні 1986 року. Його розповідь – це не просто свідчення очевидця, а глибоке занурення в реалії тогочасної ситуації: відчуття невідомості, пронизлива тиша в містах, страх, який стискував груди, але водночас – неймовірна рішучість діяти попри все.

«Ми тоді ще не до кінця розуміли, з чим маємо справу, – пригадує Анатолій Степанович. – Але знали, що мусимо зупинити біду. За нами були наші родини, наші міста, вся країна».

Студенти активно ставили запитання: яким було життя в зоні відчуження, які засоби захисту використовували ліквідатори, як ставилися до них після повернення додому. Відповіді були непрості – у них звучала туга за втраченим, гіркий досвід, але й гордість за виконаний обов’язок.

Особливо вразив момент, коли Анатолій Симчук показав архівні фото з власної колекції – серед них і знімок на тлі четвертого енергоблоку, накритого саркофагом. Це була справжня мандрівка в часі, крізь чорно-білі кадри – в історію, яку не можна забувати.

Зустріч перетворилася на живий урок історії, що не залишив байдужим жодного присутнього.

Студенти зізнаються: після цієї розмови Чорнобиль перестав бути для них лише сторінкою з підручника – він набув людського обличчя, сповненого відваги, гідності й болю.