Минають дні, минають ночі,
А ти все не відкриваєш очі.
Навіки ти їх уже закрив,
Коли за Україну ти служив,
Коли стояв у страшному бою,
Щоб визволити Батьківщину мою.
Тебе вдома чекає старенька мати,
Яка про тебе звісточку хоче взнати,
Яка чекає від свого синочка
Того довгоочікуваного дзвіночка.
Удома плаче ще дружина,
Бо не хоче без батька залишити сина,
Але син серцем вже відчув,
Що батька в слухавці останній раз почув.
Для сім'ї страшне це горе,
Сліз буде пролито море,
Вся Україна за ним вже плаче,
Що без батька залишивсь юначе.
Полетить пташкою його душа
В ці безкраї та світлі НЕБЕСА...
Дубина Наталія Анатоліївна
здобувач вищої освіти інституту заочного та дистанційного навчання
Національної академії внутрішніх справ
с. Різівщина Житомирської обл.